| Й закреше блискавка… Так, мовби
 Ввімкнули неба запальничку:
 Обдасть лице твій гнівний опал, -
 Так палять жертву серед  тичби.
 Так б`ють чужого - аж до болю,
 Так рвуть  плахіття, птиці крила:
 Чманіють до нудоти в горлі,
 До спазму в товщі сухожилля.
 Немовби сіпа чорт за нитку,
 Лихе у душу й серце вклавши.
 І всує всі пісні, молитви,
 Бо ти не чуєш слів і клавіш…
 Отак пани шпаркі - за ослух -
 Шмагали яро, шкіру дерли…
 Тече, мов лід, нажитий досвід
 Під ноги шептунів-суфлерів...
 
 Мить зблиску розчерком коротким
 В душі затьмарення –
 в полову...
 І згубно, і безповоротно
 Вражають блискавки обмови.
 
 
 2011
 
 
 
 Першотвір:
 
 
 ***
 
 И молния блеснёт... Как будто -
 Небесной чиркнут зажигалкой:
 Твой гнев, неправедный, подспудный, -
 Так жгут, когда совсем не жалко.
 Так бьют, чужой не зная боли,
 Так рвут, где и не дорожили...
 И всплеск слепого своеволья,
 Как судорога сухожилий,
 Как будто дёрнул бес за нитку
 По умыслу, по предрешенью.... -
 И ни к чему мои попытки
 Увещеваний, возражений, -
 Так барин, на расправу скорый,
 Холопа бы хлестал за ропот:
 Похоже, тонкий слух и опыт -
 Слабее шепотка суфлёров....
 Миг вспышки - росчерком коротким
 В души затменья - день ли, час ли....
 Губительно, бесповоротно
 Бьют молнии твоих напраслин!
 
 2010
 
 
 Один з останніх віршів автора. Пам"ятаю Тетяну, печалюся.
 
 
 |