З мережива вселенського тепла
плели колиску мерехтливі зорі,
а місяць Бога-сина пеленав
під лагідні Марії колискові.

Спи моє дитятко, набирайся сили,
бо тебе чекають мученИцькі дні.
Ти родився Богом, Ісусику милий,
у глухій пещері в яслах на рядні.
Ти родився Богом, але люди, сину,
в теє не повірять, доки не уб"ють,
доки не побачать смерть твою жахливу,
бо живим, Ісусе, честь не віддають.
Твій Отець Всевишній наперед страждає,
неминучим жестом мучиться Пилат.
Ти тільки родився, а вже хрест збиває,
і у кузні цвяхи заготовив кат.

І пастухи, і волхви, і царі
кланялися народженню Месії,
а Йосип, похилившись у дворі,
ридав під колисковий спів Марії.

Чому ми, люди, щоб сягнув небес,
щоб став він Богом - змусили померти,
й понині величаємо той хрест,
що був знарЯддям і тортур, і смерті?