Лист__1
Від цього листування пустота,
бо щось не так.
Та скільки б я не злився –
усе на краще: жовтень мною став.
І я тепер хазяїн всього листя!

Із нього будуть марки для листів,
плюс – по листочку в кожному конверті.
Пробач, бо це не те, що я хотів –
оці  маляви, болісні і вперті.

Я крок за кроком прагну простоти:
між нами, у собі – мені однако.
І навіть в листуванні... Разом з тим,
оці листи – заплутані, як знаки.

І в кожному – по клаптику небес,
навзаєм – запорукою офіри.
Бо в них щоразу меншає тебе,
і, відповідно, слів, яким я вірив.


2
Коханню передують голоси,
які підшкірно бродять, наче вина.
Ніхто нікому болю не просив,
тому ніхто нікому і не винен.

У цих взаємин стільки самоти,
що всі листи кінчаються вокзалом.
І що цікаво – знаєш, саме ти
про це безглуздя перша написала.

Колеса обертаються назад.
Неначе наші власні циферблати.
У цьому часі я маркіз Де Сад,
мене ведуть під руки у палати.

Де більше не чекати – відчекав.
Кому, як не мені це краще знати.
Останній лист від тебе – як чека,
що листоноша вирвав із гранати.





to be continued