стоїть під лісом дуб старезний на розі вітрів та життів;
ця тронна крона величезна – колиска з перших жолудів...

у землю вріс колись, і є; до неба вже і не сягає;
товсте, неграбне* гілля має: ним, розчепіреним, – вітає...

свій вік нікому не в догоду, лиш під нагоду і стає;
але породу й скупу вроду до роду щедро віддає...

суворий лірик і філософ, думок не менше, аніж літ;
а не веде їм бодай лік, – все вітер викрада, й розносить...

дуб зашкоруб харизматично, поважно-важно-незворушньо;
хоч блискавично-поетично палав: щораз самітньо й мужньо...

...марА-хмАра, дідунь старезний, часів на перехресті всіх:
геть лиса крона величезна, пуста колисочка утіх...

*) надумаєте вставити літеру "з" – знайте, що я її звідтіля виймав: "не з граб", а з цього-таки дуба!