Я увійшов в  душу іншого – особливе самозабуття.
І уже не хочу жити, як інший з іншими.
Я хочу жити  віч-на-віч, – як  з близькими.

Час витіснив життєвий простір у чуже серце.  
Я пристосувався до інших звуків в контакті .
Тепер мене зрікається буття безпосереднє.

Роки і досвід мене вже не торкають емоціями.
Я вбачаю себе в любові з позбавленими страху,
взаємодіючи з їхніми злиденними потребами.

Ми, найщиріші, покладаємося один на одного.
А світ втілюється в круговорот часток в цілому.
Хто для себе не проявляє співчуття до чужого?

Світло душі  виникає тільки після відчуття єдності.