У тебе закохався сивий голуб –  
         приніс тобі красиву божу ружу.
І небо закохалося – йому
         у сповіді ти відкривала душу.

У тебе закохалися дороги,
         бо ти ногами пестила їм спини.
Копиці мрій, і гори неозорі,
         і колір моря бірюзово-синій.

Тебе кохають всі земні поети,
         бо ти на вірші надихаєш їх.
Твоє життя наповнене журбою,
        твоя любов – як чистий перший сніг.

Тебе, буває, спогади турбують,
         бо ти, маленька, кривдила когось:
Котам в'язала до хвостів бляшанку,
         бо хтось навчив – хай копне його лось!

Тебе давно пробачило дитинство,
         і жаби, і коти, і їжаки…
У тебе всі закохані… Ти нині
         веселку годувала із руки.