Хто виставив крикливі маяки?
Хто малював цю смугу у прийдешне?
Яскраве світло пожира роки
і швидкість наростає згубним смерчем.

Гуде, шумить тривожно автобан,
покришки розривають з люттю камінь.
у лобовому шклі на весь екран, -
дорога в вічність миготить вогнями.

Десь попереду, мов кленовий лист,
розходяться шляхи у різні боки,
зустрічний вітер під зловіщий свист
із двигуна виймає рештки соків.

Тріщить обшивка, зчіплення - вогонь,
кермо щоразу рветься із полону
змокрілих, перевтомлених долонь
і вихлопна вже догора від втоми.

Лиш в поспіху би смугу не згубить,
лише би не зблудить на роздоріжжі!
і навігатор, як на гріх, мовчить,
з-за обрію вже виглядає Вічність!