Упавши в немилість, як в лютий гріх,
Опальний коханець слова,
Я вистояв мовчки у програній грі
З затятістю ангела злого.

Надії відпущені кануть в світи,
Можливо, іншим потрібні,
І десь у повітрі замерзне "Прости" –
Холодне, як тридцять срібних.

Сліпий повелитель безправних властей,
Віддамся вигадкам власним,
Упавши в немилість твоїх очей,
Безсонне моє нещастя.