...Учи неложними устами
                  сказати правду.
                           Т.Шевченко

Геній творив у жорстоку жандармську епоху,
Правду сказати у вічі Неронові смів.
Мужньо щослова життя своє ніс на Голгофу,
Над коронованим катом грозою гримів.

І хоч на гласність поету ніхто не дав права –
Гнів нелегальний в глибинах душі не ущух.
В голосі генія гласно возносилась правда,
Зблискував грізно гартований миром обух.

Нині за правду вже ніби й не йдуть на Голгофу.
Мудрого слова усі ми так спрагло ждемо.
Але чому звинувачуєм тільки епоху?..
І кричимо, кричимо, кричимо, кричимо...

26 лютого 1988 р.