Чи довго ще на сім світі
Катам панувати??"
Т.Г.Шевченко

Хіба ж це мати научала сина,
Щоб на чужому горі наживався?
Чому ж і досі стогне Україна
Від тих, хто гербом влади увінчався?

Чи може то безбатченки лихії,
Що увірвались до скарбниць народу,
Й розпродають Вітчизну, як повію,
Щоби вгребти собі винагороду?

А може орди ханські повернулись
Й від того наша Ненька стогне й плаче?
Щож ви, сини, чи мертвим сном поснули,
Чи зтліла у серцях козацька вдача??

Німий народе мій, мовчиш ти і понині
І дивишся, як ситії пани
Гребуть твоє добро по Україні,
А тебе хочуть взути в постоли.

Нагаєм знов на панщину погнати,
А волю справжню втерти в мозолі,
І доти, доки будеш ти мовчати,
Ти скніти будеш на своїй землі.

На Батьківщині жити, як в засланні,
Убого заздрячи життю чужих світів.
Мовчати й на глухім своїм мовчанні
Ростити знову й знов собі катів.