Революція у лісі.
Вийшли на поляну
Зайці, кози і лисиці
В понеділок зрання.
Бо Бурмило із вовками,
Зговорившись вчора,
Хотять ввести тими днями
Кодекс податковий.
Щоби, буцім, жилось краще -
Так вони сказали.
Цебто їм, а ви, пропащі,
Щоби не вищали.
Бо податками обкладуть,
Обдеруть до нитки
(А що попросту украдуть,
Щоб зробити збитки),
І вже точно сам не схочеш
Про щось говорити -
Будеш опускати очі
Й думать як прожити!
А там введуть ще податки
На твій труд і нори,
щоби звірі з злиднів-статків
Крам несли в комору.
Бо рішив отак Бурмило
І вся вовча зграя,
Що всі решта звірів - бидло,
Й нехай помирають.
Раду лісу він скупив вже
Усю з потрохами,
А чесніших так настрашив,
Що трясуть штанами.
Сам в сусідніх лісах каже
Що то все дурниці,
Там лизне, а там підмаже -
Й вірить заграниця!
А тут на тобі - не хочуть
Звірі вгомонитись.
Не прийшлось би в світ-за-очі
Із лісу ступитись!

Не пійме ніяк Бурмило
Й вовчі посіпаки,
Що укупі звірі - сила
Й горобці - собаки!
Й не вони служити мають
Бурмилу і вовкам,
А Бурмило й його зграя
Лісу служить толком!
І що порівну вкладати
Треба у комору,
А інакше - йди гуляти
Й залишай берлогу!