З радості й суму кожен несе свої думи,
Всяк у турботах, кожен на різних роботах.
Дум чистих спектр має чиновник-інспектор,
В думах не свищуть також всі інші, хто вище.

Верховна Рада думає не про паради —
Як в бутерброди вкласти добробут народу,
Роздуті ніздрі пружно від дум у міністрів —
Як на більярді не прогнівити мільярди.

В транспорті мило в дверях когось прищемило —
Як не згадати список заслуг депутата?
З кранів свободи ллють свої думи (не воду)
Моцні кухарки й світочі партій-огарків.

Чинний чиновник, цербер державних канонів,
Зір звів до неба в думах про мене й про тебе,
Що тут казати — темне минуле позаду,
Спереду — ясно, наше майбутнє прекрасне.

Про що гадати можуть на службі солдати —
Віддано й чинно мріють про захист Вітчизни.
Думи у генах Спілки письменників членів —
Як із руїни віршем підняти країну.

Бачення висловити своє
Хочу про негаразди:
Хто винуватцем їх був і є?
Звісно, що педагоги.

І тільки я лиш, так як належить поету,
В масці і в ластах тихо продовжую класти
Дум піруети для дорогих педагогів
Й думаю люто: звідки ж в мені ця отрута?

В роздумах різних іду по росі:
Хто я тут є — гюрза чи
Інший хтось. Знає секрети всі
Сонячний тільки зайчик.
Зайчику, чиста істото мала,
Майстре усіх примосток,
Ти подаруй мені крихту тепла
Розміром хоч би з хвостик.