Лет в нікуди.
Ніколи, нічого...
Не напишеш.
Не скажеш.
Не змовчиш.
Твої очі...
– Болять?
(Може все ж таки хочуть?)
– А тобі не казали:
«Твої очі – вовчі»?!
Забираєш свій час,
Розітерши невдалу любов.
А чи треба тобі
Руйнувати збудовані храми?
Чужа радість ...і туга.
...і ночі прощань.
Відпустив.
Не було…
Не лишалось...
Ти – німий,
А обійми кричать з виринань
І суцільність двох тіл
Зараз прагне ...без слів...
Воєдино.
Лет в нікуди...
По-іншому...
Вже без вагань.
Твої очі болять!!!!
– Значить, ти відчуваєш людину.