Полотняна сорочка
Так прекрасно пасує до тіла.
Крізь щілини асфальту
Проростає зелена трава.
Паралельна, як доля,
Біла стрічка дорогу розділить.
Ми не маємо голосу –  
Але чули про власні права.
Перехожі сумні,
Що зливалися зі світлофорами.
За кермом ти сама,
І не дивишся, що там з боків.
Ти стомилася йти,
Заблукала між цими заторами.
Жовтий колір – це стиль
Серед тисячі інших вогнів.
Знов затримуєш рух,
Не встигаючи за іномарками.
На дорозі біґборд,
Де написано слово “Пробач”.
А ти плачеш в думках,
Твої руки обписані маркером.
Ти писала собі:
„ Я втомилась уже від невдач”.