Тягну скарб літ повз терен, глід, осот, мигдаль...
Розшила бісером торбинки й ридикюлі.
Скеміє пучка – від розстібування клямр
Перед Великоднем… Рудіє флер із тюлі.
Перлистий досвід
                           налипає
                                       на злий віх…
В пісок летять
                    незгоди,
                               глум,
                                    листи,
                                          вуалі…
Русалки сушать сині плетениці втіх.
Заледве янгол зупинив –
                                       аж над проваллям!
Лікую сонцем рани, садна і синці.
Семаргл* заманює у сітки і капкани...            
Часи знецінення, часи зростання цін,
Позалаштункових драчів, голів, канканів…



*- язичницький символ жертвоприношення,
звір із головою собаки, тілом лева, крилами орла, хвостом змії.