1

Ти – перелюбник.
                  Ти – Вітрисько.
                                Ти – чийсь муж...
Збираються огуди чорні хмари…
Я, Вишня, розбудити їх боюсь -
Мого кохання сяєво криваве…
У тебе десь – гніздечко, чаєня.
А я не вмію пристрасті чаїти.

У мить, коли промовиш ти „Бувай!”,
Біляво скрикну, спалахну над світом.

2

І піде дощ...
                       Кленова заметіль
Впаде на коси...
                           Твій літак - зі смуги.

Сірітиме морська крупчаста сіль...
А Гордість каву питиме...
                                         "Ти - друга!.." -
Аж похлинеться.
                           Принесе альбом.
Засохлі маки... павичеве око...

Три дні труїтиму ту пані миш"яком.
І посипатиму світлини й ложе мокко...


3

Та я б навчилась бути й сьомою в ряду,
Так Гордість у вельоні в дощ вальсує...

Із Прагматичністю готую з мідій суп.

......ти вже летиш... мій Вітре?..
                                                 Вишня... чує...




-------------------------------------------
мокко -
перший сорт кави,
про який дізналися європейці.