Перетоплена казка по вусах тремтливо стіка
Не така ж бо медова щоб швидко потрапить до рота
Де не взявся дракон і пелюстка його язика
Увібрала до краплі гаряче бажання боротись

Неосвячену радість --  приборкати давній диван
Забирає сусід безсоромно прирісши до кухля
А чи в нього також по ялинці гуляють дива
Чи розхристана киця фольклорно ридає на кухні

Скільки мре по підлогах незлизаних пив і сметан
Я бувала там теж та ніхто не навчив мене пити
Навіть той що з казковими вусами не запитав
По-старечому м’яко «а хто це ще й досі не спить там?»

Ще голки не здригались під синіми лапками див
Я втішаю дракона що тільки сопе дурнувато
Ми такі ж іманентні та свіжі як вовчі сліди
На скуйовдженій святості передсвяткової вати