| Проституція – не професія. Це такий стан душі, перебування її в процесі вічного пошуку…
 
 Одна моя подруга каже: «Я у цій справі – художник вільний.
 З одержимістю колекціонера збираю все нові та нові експонати.
 Головне – не стати професіоналом!»
 Вона одягає червоні панчохи,
 кладе до кишені з десяток якісних «штучок»
 (різні ж козли трапляються!)
 і виходить на полювання…
 
 Слухай, сестро, - згадую я, -
 у мерехтінні світлих студентських днів час тане,
 як шоколад.
 …Тоді, відбувши чергову сесію,
 за півкроку до диплому з відзнакою, я спокусилась…
 
 …Бар «Партнер», пляшка «Оболоні» на двох,
 ми, розфарбовані як ляльки з вертепу,
 смокчемо пиво якнайповільніше…
 «Може, підемо звідси?
 Подивися довкола: кістляві підлітки, алкаші, бички в спортивних костюмах, але найбільше – таких лярв, як ми:
 конкуренція нездорова!»
 «Ні, зачекай. Он в куточку – цікава сидить кумпанія:
 старий пропитий вояк, пара лазерів і молодий офіцер.
 Останнього я дарую тобі.»
 «Бляха, він так завзято жере!»
 
 І ось я соромливо підходжу до їхнього столика,
 прошу запальничку.
 Стрункий офіцер Серьожа мені замовляє сік, -
 думає, що незаймана.
 Потім – повільний танок і традиційне запізнення в ЦПХ…
 
 «Жді мєня сдєсь, - говорить він вже в готелі, -
 січяс прінєсу шампанскоє!»
 
 …У люксах буває доволі затишно:
 Там навіть TV особливо прекрасно мовчать,
 не кажучи вже про сусідів.
 Диван обіцяє завжди бути вірним,
 в горі та в радості.
 …Доки чекання жує підступні хвилини,
 Можна читнути дещо до держекзаменів…
 …Еротика психології, пристрасть історії педагогіки,
 Швейцарська точність соціоматриць…
 Минає перша година, друга…
 О-о-о, нестримна моя СУЛМ, давай дівчинко, ще, ще,…
 ще три сторінки лишилось…
 я – майже геній!
 
 Уже під світанок заходить мій хахаль з букетом тупих відмазок:
 Друга зустрів, забувся, ну і всяке таке…
 (Не міг ти, сука, ще погуляти?
 ТРИ СТОРІНКИ ЛИШИЛОСЬ!)
 
 Таке воно, сестро, буває.
 
 p.s. Звідки беруться червоні дипломи у красивих дівчат? –
 думав на врученні підстаркуватий декан.
 
 
 
 
 |