Проституція – не професія. Це такий стан душі,
перебування її в процесі вічного пошуку…

Одна моя подруга каже: «Я у цій справі – художник вільний.
З одержимістю колекціонера збираю все нові та нові експонати.
Головне – не стати професіоналом!»
Вона одягає червоні панчохи,
кладе до кишені з десяток якісних «штучок»
(різні ж козли трапляються!)
і виходить на полювання…

Слухай, сестро, - згадую я, -
у мерехтінні світлих студентських днів час тане,
як шоколад.
…Тоді, відбувши чергову сесію,
за півкроку до диплому з відзнакою, я спокусилась…

…Бар «Партнер», пляшка «Оболоні» на двох,
ми, розфарбовані як ляльки з вертепу,
смокчемо пиво якнайповільніше…
«Може, підемо звідси?
Подивися довкола: кістляві підлітки, алкаші, бички в спортивних костюмах, але найбільше – таких лярв, як ми:
конкуренція нездорова!»
«Ні, зачекай. Он в куточку – цікава сидить кумпанія:
старий пропитий вояк, пара лазерів і молодий офіцер.
Останнього я дарую тобі.»
«Бляха, він так завзято жере!»

І ось я соромливо підходжу до їхнього столика,
прошу запальничку.
Стрункий офіцер Серьожа мені замовляє сік, -
думає, що незаймана.
Потім – повільний танок і традиційне запізнення в ЦПХ…

«Жді мєня сдєсь, - говорить він вже в готелі, -
січяс прінєсу шампанскоє!»

…У люксах буває доволі затишно:
Там навіть TV особливо прекрасно мовчать,
не кажучи вже про сусідів.
Диван обіцяє завжди бути вірним,
в горі та в радості.
…Доки чекання жує підступні хвилини,
Можна читнути дещо до держекзаменів…
…Еротика психології, пристрасть історії педагогіки,
Швейцарська точність соціоматриць…
Минає перша година, друга…
О-о-о, нестримна моя СУЛМ, давай дівчинко, ще, ще,…
ще три сторінки лишилось…
я – майже геній!

Уже під світанок заходить мій хахаль з букетом тупих відмазок:
Друга зустрів, забувся, ну і всяке таке…
(Не міг ти, сука, ще погуляти?
ТРИ СТОРІНКИ ЛИШИЛОСЬ!)

Таке воно, сестро, буває.

p.s. Звідки беруться червоні дипломи у красивих дівчат? –
думав на врученні підстаркуватий декан.