Він повернувся з Казахстану. Долюбля
Свою дружину, що лишав із сином.
Вона йому вже варить одолян,
Він опускає бульбу в погребицю…
Для неї він – безцінний, дорогий,
Забула безгрошів’я і гризоти.
Він – лисуватий Льоша-комірник:
Халати,
            відра,
                        цвяхи,
                                       мітли,
                                                 боти…

У нього прізвище кумедне: дід Курйоз.
А жіночка серйозна, величава.

Сорока звістку ліпить на вікно:
„Чи знаєш Льошика з п"ятьма ключами?
Мабуть, його сім"ю спіткає крах...
Є Ганна у Диканьці... Він – спідничник…
Не в силі баболюб підняти цвях,
Прибити ”Вірний чоловік” табличку.
Ганнуся варить з півня холодець…
На стіл – скатерку. Розплітає косу…
Вона ж повірила, що Льошик – удівець!
Купила в лавці чвертку, папіроси…".

„Та повернувся, кажуть, у сім’ю…
Пив десять літ кумис...  А син – без батька…”-
Не пісплять слив, немов джмелі, гудуть
Цікаві кумоньки на вигоні Диканьки…