Ти знов, жіночносте, бунтуєш?
Плети верету. Втеча – всує:
Довкола – мур, високі вежі...
Вже узаконено всі межі.

Набридли стіни, діл, пілястри?
Бувають набагато гірші.
Малюй піони, мальви, айстри...
У зимні ночі гріють вірші.

Самотньо, тепло і охайно.
На таці – вафлі, пироги...
Ефірний кінь нудьгує в стайні...
Тебе турбують вороги?

Вони – у всіх! І в дурнів – теж,
Бо бідолахи – не при ділі:
Не здатні розрізняти меж
Поміж брунатним,
                        чорним,
                                    білим.
А я уміла... Що ж - за те?
Кальмар, інжир, хурма, соте,
Дубові двері з окуляром,
Повітря... ще дається даром.

Отож – терпи!
                     Прижовкли фото
Орла високого польоту.
Ще мерзлий ґрунт.
                          Верета... Квіти.
Навчишся, панночко, радіти!