Іванові Пащуку,
                                               авторові збірки
                                               "На терезах буднів"


                 


                   Поет – барометр епохи.
                      Очима серця він живе.
                      І бачене навкруг потрохи
                      Спліта в словесне протеже.

                      На терезах буднів зважую життя,
                      А воно спливає, як вода рікою.

                      І не нарікаймо на біжучість змін...

                      Слова й слова, як та полова,
                      Що зносить вітер увсібіч.
                      І губиться свята основа,
                      Затоптана в бігах сторіч.

                      ...Щоб на серці чорні плями
                      Не знали заміни.

                     Так було і буде так,
                     Бо і син такий мастак.

                     Тікай від мене, зрадо,
                     Допоки я терплю,
                     А то усім на радість
                     Візьму тебе – і вб’ю.


                               Іван Пащук. Збірка “На терезах буднів”.



Ніщо людське йому не по фіґ*!
Поет, почухуючи  Же,
Зазирить, візьме щось потроху й
Спліта в словесне протеже.

На терезах чи на терезах? –
Шукав у слові втіху я
Й поволі збірку намережив,
В якій немає… О моя

Біжучості свята осново,
Що зносить вітер увсібіч!
Мої слова як та полова,
Затоптана в стежках сторіч.

Нехай на серці чорні плями
Цвітуть, не знаючи замін!
Бо я мастак між мастаками,
А ще такі ж – онук і син.

І каже Муза: “Згинь, заразо!
Очима серця ти живеш.
Тебе й обухом, віршомазе,
Усім на радість не уб’єш!”
______
*Плюралістичне різночитання автор пародії тільки вітатиме. – А.К.