Стас Бєльський
м. Дніпропетровськ


№ 16

Мій друг
з півнячою головою
вміє добути вогонь
навіть із кукурудзяних паличок.

Иноді його душа
зі скрипом
відчиняється,
і назовні визирає
щось беззмістовне –
ніби купа використаних
носових хусточок.

Що тривалішими стають
його нудні прогулянки
углиб власного
застудженого горла,
то довше
поштові голуби
шукають
загублених у пісках
фанаток.

Мой друг
с петушиной головой
умеет высекать огонь
даже из кукурузных палочек.

Иногда его душа
со скрипом
открывается,
и наружу выглядывает
нечто бессмысленное –
вроде груды использованных
носовых платков.

Чем более протяжёнными
становятся его прогулки
вглубь собственного
простуженного горла,
тем дольше
почтовые голуби
ищут
потерявшихся в песках
слушательниц.

№ 17

Сьогодні я ухабіст,
як ацтек,
що з лихим вітром
до Мадонни влетів до постелі.

Цілую руку
двосічногострій дамі
з вазонком замість капелюшка,
перебігаю вулицю
на сріблясте світло
і лупцюю сонце газеткою
по азійській морді.

Ґуашевий ранок
впускає на асфальтові доріжки
чуттєві соплі
і драглисті пентаграми.
Ймовірно,
це новітня формула любови.

Пора відшукати для себе
инакше ім’я.
Як вам
«Смертоносний Челябінськ»
чи «Сунична пагода»?

Сегодня я ухабист,
как ацтек,
недобрым ветром
занесённый в постель к Мадонне.

Целую руку
обоюдоострой даме
с цветочным горшком вместо шляпки,
перебегаю улицу
на серебряный свет
и хлещу солнце газеткой
по азиатской морде.

Гуашевое утро
роняет на асфальтовые дорожки
чувственные плевочки
и студенистые пентаграммы.
Может быть,
это новая форма любви.

Пора выбрать себе
другое имя.
Как вам
«Смертельный Челябинск»
или «Земляничная Пагода»?