У Всесвіта темних просторах,
Далеко від цеї Землі
Всезнаючий розум людини
Космічні веде кораблі.

Теорію фізик нашкрябав,
Машину зліпив інженер,
І в космоc летючий корабель
Шуга регулярно тепер.

Серпневої ночі так близько
Ввижається світло зірок...
Під сутінком темного листя
В садку достига огірок.

Замріяне серце блукає
В далеких космічних світах,
А доки наш сторож дрімає,
Крадуться злодії в кущах.

Маленькою світлою зіркою
Вкраїнський супутник блищить,
В сусідів за низькою хвірткою
Голодний собака вищить.

У небі сузір"я спливають
На ясному чорному тлі...
Вже сторож старий не дрімає –
Шукає злодіїв в пітьмі.

Тріпоче легенькими крильцями
У місячнім світлі кажан.
Злодіїв слухняними вівцями
Привів дід Петро до селян.

І сяють планети незнані,
І Всесвіт мов кличе вгорі...
Мене у замріянім стані
Зі смаком куса комарі.

І так тобі любо, і мило,
І серце зомліло, аж страх,
Ракетою б в небо злетіла,
Кружляла б в незнаних світах!

Та ось вже і ранок з"явився,
І згасло світіння зірок,
З під-листя на тин похилився
Достиглий за ніч огірок.