Прозоро, чисто. Сніг чи сонях
На покалічених долонях
Крізь чорні рани проросте?

Просте і вічне, ніби коло,
Життя викручується кволо
Із запізнілого хреста.

Гірка причина перевтілень:
Не все сказати може півень,
Слова не коряться йому.

Тому і хоче довго жити,
Себе, мов овоч, засолити
І стати іншим через крик.

До всього звикнути… А рани,
Мов поцілунки від Діани,
Лише здивують. Мало їх,

Отих, із гострими ножами,
Що страх ховають у піжами,
А день виштовхують туди,

Де чисто, легко і прозоро
Серця зливаються з озоном
І перетворюються в дим.