За що? Холодна дика мряка,
І я одна.
За що? Тремтіла з переляку
Моя весна.
За що? Ховалися у стіни
Мої думки.
За що? Врізалися в години
Твої дзвінки.
За що? Ділилася словами –
І знов вірші.
За що? Обійми не руками,
А десь в душі.
За що? Ховалася у тіло,
Щоб вбити час.
За що? Душа чомусь боліла
І погляд гас.
За що? Писала на папері
Чужі вірші.
За що? Закрила міцно двері –
І ні душі.
За що? Розбила своє тіло
Об помилки.
За що? Душа моя боліла.
І знов думки.
За що? Протертими руками
Обняла б світ.
За що? З безкрилими думками –
І у політ?
За що? Сторінка у блокноті
Моїм пуста.
За що? Душа не у польоті,
А у листах.
За що? Обірвані безжально
Мої слова.
За що? А відповідь банальна:
Живу... Жива.