1.
День минає на біс. Прохолодно і дерев’яно.
Пахне яблуко ледь надкушене.
Вовк пише роман про отари. Все це буде видане в Ріо.
Скло торкає тебе. Ти торкаєшся скла.
Дрібні аспірантки тут дохріна написали.

Сама, наче літера Г –
бракує стільців і уваги.
Вихід через кафе.
Ти ж зустрінеш? Майже лечу.
2.
Хто ці назви вигадував – січень, лютий?
Наче льодом у серце, снігом у вічі.
Нам узимку фігово – що й не дихнути,
а з цієї семантики так удвічі.

Стравохід коридору, напруга сесії,
ніби все безперервне, все у спадку.
…Дівка плаче, хоче весни і сексу,
А натомість має холод Вернадки.