Крута  країна  кривиться  на  ртуть
Чужих  туманів.  І  на  клапті  рвуть
її  синочки.  А  самі  поволі
розлазяться,  мов  мишенята  голі.

У  когось  між  зубами  хліб  та  сум,
а  в  когось  –  вишиванка  під  костюм.
Один  кладе  до  книжки    давню  пісню,
а  інший  –  світ  в  мобілку  хоче  втиснуть.

Тут  мед  і  пиво  крапають  із  вуст,
а  після  пива  –  хоч  і  землетрус.
Тут  ніби  й  небо  здуру  кучеряве
Ворота  для  охочих  прочиняє.

Життя  таке,  неначе  казка  про
щасливих  дурнів.  Ширшає  Дніпро
коли  до  нього  падають  дівчата.
Він  задовбавсь  ревіти  і  стогнати.