Чого ти дивишся? –
Тепер!
Так, нічия.
Так, наречена.
Зросла вовчиця.
Бог помер.
А я – непереможна.
Чесно.

Не тисни рук йому.
Облиш!
“Образа власника”? –
Нікчемність.
Я вижила тоді, коли
Уже не виживають.
Чесно.

Чого ти дивишся?
Болить?
Моє, напевно, кров пустило...
Я вижила тоді, коли
Не вижити – неприпустимо.

Не-постмодерний подих гір.
“Твоїх” вершин.
“Твоїх” вертепів.
Привласнюєш...
Дарма.
Повір:
Цей космос родом не із тебе.

Вовчиця здохла.
Бог Воскрес.
Чорти забралися під череп...
Чого ти, справді?
Час зітре.
А я – не переможець.
Чесно.
                            19 мая 2008 г.