віршам - груди, хмарам - вітер,
море - кораблю,
а мені – вино із літер:
я тебе не лю.

з центру Вінниці до Бару
розляглась весна,
розримовані – не пара:
я тебе не зна.

бо на небі не лишили
на обох весни,
від якої рвуться жили:
ти мені не сни.

я підбив лелек на змову:
всім - курли-курли!
з післяслова в передмову
ти мене не кли.

хто торкався піднебесся,
не назве гріхом
голос крові – ти озвешся:
я тебе не хо.

а сумую – не жалію
за пісне земне,
де – з останніх на землі я,
що з тобою не.