De te fabula narratur, тому послухай.
Так багато треба сказати, що аж за край.
Та осінні, пожовклі будні такі бездухі!
Залишили одну латину…
Мабуть, нехай.

Як? Beati possidentes? То я щаслива…
Шкода "щосі" оті нам щастя не дають.
Habent sua fata libelli. Я також, милий.
In hoc signo vinces. А я чомусь програю.

Але виберу, хай не зараз. Колись, та виберу
Ex malis minima eligere oportЕt.
Не тебе, а самотню Libero. Вічну Libero.
Cedant arma togae! Кохання, осінь і мед…

De mortuis aut bene, aut nihil.
Тож мовчи про мене.
А хочеш – склади ессе.

Vita brevis, ars longa. Занадто воно коротке.
А мистецтво, ти ж знаєш – вічне.
Ото і все.