щось вислизнуло
з уваги
з переповненого вагону
підземки
несвідомо
домислюючи
ескалатори й турнікети
до цього нескінченного перону
де немає виходу в місто

стомлено
всілося на одну з лавок
а потяг
пішов собі геть
і тиша вигляда
з пащі тунеля
замість світла
про яке стільки писали

і очікуючи наступний потяг
і омріюючи щось крім перону
щось вислизнуло
зі свого сну
про своє безнадійне чекання
в інший сон
шерехтіли дерева
ніжносяйним сріблистим сріблистям
щось вислизнуло
з сяйва місячного
в височінь
аеродинамічно
кажаном
із його акустичним
світобаченням-луновпійманням

тільки запах сирого тунеля
натякав на підробність подробиць
і про те
що за розкладом потяг
не заїде сюди ніколи
і немає такого місця