Довго, довго радив Смольний,
Як би ввесь народ крамольний
На свій бік перетягти,
Щоб до єдності прийти.
Щоб ес-ери і ес-деки,
І Дніпро, й Кавказ далекий,
І донськії козаки -
Мали всі одні думки.
Чим же всіх переконати?
Емісарів розсилати?
Довга справа. Ні, мабуть,
Швидше зможуть привернуть
І ес-ерів і кадетів
Аргументи від багнетів.
Тільки скільки ж треба їх
І чи вистачить на всіх?..
І не знають, що чинити;
Аж приходить (знаменитий
Відтепер!) добродій Блюм:
"Киньте клопіт ваш і сум;
Я вже знаю, що вам дати,
Щоб усі ті демократи
Не різнилися в думках.
Мій проект у двох словах.
Люде мислять не до речі
Через те, що їм на плечі
Почепилась голова,
А без неї чорта з два -
Не придумають нічого!
Отже, треба вам для того,
Щоб ідеї гальмувать,
Тільки голови стинать.
А щоб швидше всю країну
Врятувати, гільйотину
Надзвичайну я вам дам.
Це струмент, скажу я вам,
Не французький архаїчний,
А новенький, електричний:
Тільки кнопку подави -
І п'ятсот без голови.
Вмить п'ять сотень конкурентів
Ліквідує цар струментів,
За годину ж, за добу
Ліквідує всю юрбу
Від Баку до Петрограду.
Ви ж мені за цю пораду
Дайте грошей міліон,
І нехай живе Харон!"