Не говоріть, що я твердий;
То тільки ваша побрехенька,
Хоч   р у с с к і й   дух в мені міцний,
Але душа моя м'якенька.

Вона вбачає всю красу
І злота, й папірок барвистих,
Я їм, як тим богам, несу
Ввесь скарб думок своїх огнистих.

Ах! папірки... бува, засну -
Їх купка зараз сниться стане,
Коли ж одержу хоч одну,
Моя душа, як віск, розтане.

Тоді я смирний, мов ягня,
Тоді беріть мене за чуба.
О! мабуть, небо - не земля
Тебе нам шле, папірко люба!