Чи день минув,
Чи день настав,
І сонце світить ясно,
Й вітрець дмухнув...
Чи місяць сяв,
Чи зорі в небі гасли,
Поету все незгірше:
Він зараз пише вірші.

Чи він коха,
Чи розлюбив,
Чи знову закохався,
Чи десь гуля
Й багато пив,
Чи, може, з ким подрався,
Поет папір вже лапа,
Схопив перо і... дряпа!

Бува, часом
Живіт болить
У бідного піїти,
Він же разом
Про мир строчить,
Що стражде без просвіти.
"Неправда всім панує", -
Він складно так римує.

От бідний люд
Хліб заробля
Роботою важкою,
Працює вік,
Щоб другі, бач,
Не зналися з нудьгою,
Працює так, що ледве дише.
"Любіть народ!" - він в риму пише.

От цілу ніч
Він п'є, гуля,
Доставши десь-то гроші,
Мота безліч,
Все пропива,
А вранці вже хороший
Він зладив вірш: "Працюй, роби,
На бій сміліш за правду йди!"

Женивсь піїт,
Забув весь світ,
Узявши гарну жінку,
Коли ж біда:
Втекла вона
Через якусь годинку;
"Вже іншого кохає баба!.." -
Поет сатиру шкряба!..