Біля старої тополі
Натерпівся кіт доволі.
Вів себе пухнастий тихо.
Причаївшись, ледве дихав.
Пригинався, маскувався,
Аж з травинками зливався.
Очі витріщав без тями,
Стежив кіт за горобцями.
Стриб уліво, пурх управо--
Бавились пташки вертляві.
Думав хитрий ненажера:
Буде живність на вечерю.
Кіт зловчився. Витер піт.
Й відчайдушно стрибнув кіт!
Ніби й спритний кіт і дужий,
Тільки гепнувся в калюжу.
-Ні, коти--не мисливці!-
Реготали горобці.