Маленький звір з блискучими очима,
Що ніжно ссе моє безсонне серце,
На пам'ять вивчив вже твоє ім'я.

Мені б хоч раз зайняти чимось вечір,
Крім вічного плетіння рукавичок
Для наших ненароджених дітей.

Без тебе в ліжко - як у бите скло.
Без тебе в ніч - як у вузький провулок
Між завтра і між клятим "знову не".

Від стін смердить бетоном і сечею,
А той, хто мав додому провести,
Іде й мовчить - немов веде до пекла.

Бо завтра й буде ж пекло. Хто навчив
Лихий тебе щоразу повертатись,
Ні раз не повернувшися як слід...

Мені б хоч раз зайняти чимось вечір,
Щоб тільки вечір
Не займав мене.