Катуйте,  бийте  нас,  кати,  
Печіть  огнем,  ножами  тніть,  -  
Ачей  поможете  знайти  
Таке  в  нас  місце,  що  болить.  

Ще  нам  не  досить  боляче  
Від  наших  мук,  від  наших  ран;  
Ще  в  шкурі  ми,  то  нам  іще  
Здається,  що  на  нас  жупан.  

Кінчай  же,  кате,  й  сміливіш  
Дери  вже  й  шкуру  на  паси,  
То,  може,  плакать  нас  навчиш  
Або  ще  й  духу  наддаси.  

Нехай,  хрестившися  огнем,  
Наш  сонний  дух  розбудим  ми  
І  голову  твою  розб'єм  
Об  стіни  нашої  тюрми.