| Сторінку підтримує: автор |
| Художній керівник камерного театру поетичної пісні «Шансон» Із самих пелюшок я дихав повітрям хрущовської «відлиги» і веселої робочої комуналки. Спогад дитинства: фільм «Вертикаль» з Висоцьким, сусіда з магнітофоном і «Пісня про друга» двадцять разів на день. Перші спроби римування — в чотирнадцять, коли закохався в однокласницю. Це були хіпові часи. Більш заможні друзі мали магнітофони, і після занять — «Бітлз», «Пінк Флойд», Саймон та Гарфункель... А вже коли був студентом, «крутим» рокером і гітаристом самодіяльного гурту, знайшов малесеньку таку гнучку платівочку, а на ній — «Сніг» Городницького і «Повернення» Клячкіна. Я був приголомшений. На цьому моє рокерство закінчилось. Я почав потайки складати пісні. Усвідомлення поезії як «повітря» прийшло набагато пізніше. А гітара завжди була зі мною, настільки зі мною, що стала в якомусь сенсі мною, чи навпаки — одним словом, я став гітарним майстром. А це вже від батька — людини із золотими руками та серцем.
Контактна інформація:
|