укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2017.06.02
Роздрукувати твір

Павло Кричевський

***

   
 I love you and your great way of forgetting
      Carl Sandburg. Graves


Мир – мертвый мамонт в объятиях глыбы льда -
слепыми глазами смотрит в конец времен.
Если бы  видел что там, то сказал бы: «Пошли туда,
где я еще жив, и звезды греют мой взгляд, и  он

теплее, ласковее, чем нынешних солнц-слов сеть,
ведь слова не греют, они сразу  сжигают».
Но туша молчит, и мы не знаем что такое смерть.
Мы ходим по молчанию, и оно никогда не тает.   

Зачем умер наш мамонт, оставив нам время, и память,
и небо по кругу? Уж лучше б ему не родиться?
Мы-созвездия со звоном разбились о  жизнь. Над нами
сребреники звезд сбились в стаи по тридцать.

Наш мамонт умер один, но другие вымерли тоже.
Вымерли  - дырявое слово и рождает иллюзию общей цели.
Любимая, за словами есть только мы. Знаешь, похоже,
что мамонты умирали, потому что жить не умели.

А мы еще живы, потому что не умеем жить. Мерзлому трупу
мира не смотри в глаза, в мертвых зрачках которых
отражения  успевают только рассыпаться в крупы
для густого варева  смысла прошлого и в повторы

версий будущего, клеят фальшивые звезды к небу.
А ты в зеркало облаков живым отраженьем врастаешь.
Иди ко мне, чтоб я был-не был, был-не был, был-не был…
Я люблю тебя  и то, как ты быстро все забываешь.



2017
© Павло Кричевський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні