Царівна-Літо –
наймолодша, з чотирьох, сестричка
напередодні святощів купальських
- Бабусю-Простір
і Дідуню-Час
приспить розмовами,
відволіче увагу
розмаєм-вітром
- і !
і з хатки Всесвіту
- на волю, в вечорниці
летить-біжить,
розвіюючи коси!

… до неї легіні
співатимуть півночі
і залицятимуться:
Розум,  Грім,  Всесміх…
Огонь – ручиськами хапатиме за ніжки
І підморгне – в серЕдину душі…
І запускатимуться зОрями-водою
легкІ кораблики із небезпечних дум
у плинну подорож Рікою та туманами…

І перед вже самісіньким світанням –
водою – з-поміж снів, чекань і мрій
ступатимуть Ісус Христос з Іваном!

і дівчинка-принцеса – з берегів
напоєних зухвалими святАми
- на Тишу – ступить, як на стежку, по воді
і йде до Них, а поряд човники-Мовчання….

На ранок розповість усім таке,
що ті й не чули: про святе письмо
на березі їх давньої Ріки
і про Новини Добрі,
світле покаяння...!
лиш головне
ніяк не зможе умістити в мову
про Зустріч їхню
як про мить торкання...

Світанком птаха, срібна голубиця
- і легіні, і сестри, і Бабуня з Дідом -
довірою як дивом - чують тишу
мрій і слідів Христа
на грудях їх Ріки….