укр       рус
Авторов: 412, произведений: 41015, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2020.08.01
Распечатать произведение

Сергей Негода

Минськ, плошча, летам 2020

Балкон, плошча, - опа! Опа! Н-на!
Закарвацька кавалькада. Гаркот воронця.
За автостопом гопалка.  - Гопля! Шафорять.
Натовп в штанах, гомон, бомкання. Страйк.

- Як не крути, а «дехто»  з Мокшеля
модерує  із Польщі «деякими»  вівцями
під крутими квітенсенціями фейлів
з підкайфами та з підлайфами.


Нашльопка, гармонька наопаш, - роздомах.
Понтова шворня на шкарлоттях льолять!
Загон  мастодонта, - воля  крамольня.
Карколомна, фантомна контра глагола.

- Я тепер сам бачу, які страшні багряні нетрі
у  нічному Мінську. Одразу передушило подих.
Народ в Мінську не визнає результів свого вибору.
В Інтернеті висять реальні протоколи
з дільничних комісій. Не вірять сябри!
Набаламутили цифри. Виблудили вибір!



Гостра маса вдоволь ковтала  пахва і смак.
Конопата жовторота Софа  заштопана в бронях,
Побач,  мраморна заграва на взводах. Воляк.
Нагоркалась шльондра в еспаньйолках.

А тому пристаркуватий Лукаш Лукавий
досі вигуляє свою отару - на вигонах.
А цей вічний чабан у білому лукавить,
що знає, як керувати  білими вівцями
з чорними вівчарями, але  їм все безтолку!


Балконова мадонна з апломбом стодола.
Промашка, - чоп  на гайвороннях. Чародокс.
А я, самоопаш в захоп, - з самородком з омона.
А вдогон запальна опляска, - на акрополь, в бокс.

Стихійні страйки невдоволених бешкетників
з нічними «розвагами» забіякуватого омону.
Забастовка молоді на вулицях  проти примх «батьки».
Нас мільйони! Нас не залякати!
Стрім-репортаж  ведуть молоді з майдану.
Зателепані «космонавти» в скафандрах.
Фарбовані автобуси з спецурою-«героями»,
чорні автозаки, спецзасоби проти натовпу.
Чорні баламути загнані в ланцюги
і упираються за щитами, духопелять!



Картяр Макс, окропляв страйколом на забарках.
Аж, давай, Колян, зафасонь сонях пад гонар-жарок.
Корогва вагойнула, розторопалась на чохол,
Барахло, - промахло, - зляк-потай, омах заморятам.

Отож, старий пердун, чабан Лукавий - пахан,
досі виписує свою персональну совкову
родословну із загубленою батьківщиною,
зі своїм смердючим нутром задоволень
найтверезішого володаря усіх алкашів.


Шок поборятам, рок мовойолопам, ток соплятам.
Посторонь фарфарольна проломна боклага.
Надбровна гроза затоплась в натовп, - ватага!
Подолала   на показ  пророка, гопля-гопля!

Забиті задираками чорні автозаки омону.
Біля станцій метро жваво  хватають перехожих.
Цілу хвилину б’ють кийками невдоволеного,
забивають ногами  затриманого на асфальту.
Раптом стріляють в натовп з біло-червоним прапором
беззахисних протестувальників із-боку від щитів.
Із вікон, із балконів гвалтом кричать жінки про допомогу.
На асфальту в диму лежить непритомний опришок.



Вороночка  монстра вйокає на бонза проглота
напляскала  гонор в охочах, цмокай, джоконда.
Од, вам сполох, - забобонь в солдафона- важковоза.
То, ж поплач, моя мамця,  бо палач з саксофоном.

Чуваче, навколо бовдури свинячить і шугають.
Невдаха з шарахнутим бидлом   номенклатури.
Шарабане, ти  у білому русі тупих отар
з комендатським часом
в плоскій макітрі, - та ти просто
пустоземеля для усіх бурдючних
наркомів пустої казни.

Вона з пташок, сластьона,  заволала з айфон шаблона, -
а колонка з драконом, як  каторга, в катакомбах.
Народ-фантом. Натовп. Бомкання. Гомон. Гонор.
Обласкана вся мошкарня на макаронах.

На асфальті розбите скло і сліди крові.
На стовпах розцвічені надписи незгодних.
Летить «спецура» з мигавками на тіло лежачого.
Стріляють гумовими кулями в спину
перехожим,  які йдуть з роботи додому.
Ватаги протестантів з білими браслетами
репетують на всю. З машини швидкої
вискакують карателі і нападають на активістів.
Натовп сябрів скандує світу: «Живе Бєларусь!»
Народ кричить для тутешніх опришків: «Уході!»



Клокала воля,   склока ляскала майолово шомполом.
Парасоль падлога, навколо роздолля запашок.
А як заграла понтофойя  хорала, натовп голомшав,
зроворостая жар в пташарнях майдана.

Грянув гарячий час для пахана!
Ідіотизм кошмарів   від криків Лукавого -
ця довбанута спокуха усіх органів.
Повна, тотальна і вакумна тиша
«побєдівшого» і «утвердівшегося».
Колапс -  гидких  психів і страхів.
Одурманів білих своєю параноєю
та ницою статистикою смертності,
коли уся молодь лякається світ за очі.


Так, гойк, ловлять в розчос, ломлять в колонах.
Достойна братва з Полоцька з травматологом.
Зайокала тляста браворня падьомкання - м’ясобойня.
Така стряжовка,Тараса на розтяг, зойк в корчомках.

Чорні забіяки забейкали криками вулицю.
Зачепи в шоломах забрьохані кров’ю повсталих.
Є тяжкопоранені гумовими кулями в животи.
Волають  медиків на допомогу.
Страшні задьори нічних подій. Тітушня!
Забинтована розбита макітра зачепи.
Перев’язана правиця в задираки.
Забивають кийками  медика,
котрий надавав допомогу пораненому.
Служби швидкої допомоги  просто мовчать.



Затякась зазорна, з айфоном знайомка.
Вам, Мамося, браво,  заграв партократ,
зацьомкав дворнят на ослонах, - йолоп!
Тато, прогонь його, бо це наша дорога для марафона.

Лукавий спітчрайдер  - ти шустрий фантаст  
з совдеповським фентезі  білого раю,
коли стосовно народжуваності
повний атас та кабздець.
Шушера  Лукавого із совкодрочерів
з хомутами  в законах без прямого ефіру.
Щелбан! Ось твій вибір   щипачів-шакалів.  
Від глибокої опозиції - одна триголового змія.


Ото, сторож-страйк, над драйвом Макрона.
Доконана форма, тандем в бровах, в образах.
Заколортався шал коцорбаном - Яка там Москва!
В загорожах Хабаровськ повстав.

Інтернет просто впав. Глушать ефір.
Омонівці загороджують прохід тротуаром.
Загяняють в ловушку, оточують кільцем.
Раптом омонівці падають один на одного
при зіткненні з бійцем грецького стилю.
Вибух. Сльозисті гази, ріжуть очі журналіста.
Вибухають гранати,  димова завіса над кодлом.
Дихайльні шляхи печуть гірчицею в оператора.
Молодь забираються на бардюри, - розбігається.



Гойда, - атож ловлять,
дойда - також водять,
пойда - що ж,нас бовтять  
на понтах, чорнять за
роздрайв шустрі за таракана!

Реально і дійсно - ця біла країна-гулаг,  
що тоне в «мордепії» отар свиноматок.
Лукавий завжди оцінює лише чужу волю,
і не цінить  своє право на гідне життя.
Тепер маразм міцніє в істерії Лукавого!
Електрошокери для ІТ-шників з ексом в КПСС.
Газові балончики для блогерів з хайперами.
Лукавопітеки вийшли із білих совкопітеків.


Бездомний дощ-бовтань
фартлявся в ковбойках,
по городам, по дахам, по головам.
Задрожав прожор, на розгром  
нам гойдалочка, - воєвода-не-вождь!
Бамкав барабан на понтонах бандерлога.

Відкриті під’їзди будинків для преси.
Корчми закриті. Вікна набиті фанерою.
Люди заскають в квартири до мешканців.
Просять води для промики очей та горла.
Смітники, лавочки лежать на барикадах,
Зломані дорожні знаки - як щити від гумових куль.
Граната потрапила в плече сусіда.


Свожня загнався валькором на больоварах,
за його розтягач взяв проломом на швах.
Ваша, доля-бездоля  зайойкала,
не забаглося вам в бараболях,
не воля наврочна, як ця воля кошарна, -
гарячковай, кльова настрой.

Смердючі «глубинки» комендатур в країні.
Фінансові підсоси  одні і ті ж - у Лукавих пронир.
Розпач, розпад, розпал, розпар - розгорь розрань.
Як народ - наш герой на воротах, а в танталах бездоля,
нам, бандерлогам, по загрьоб розворот в  манджаро,
як в пахолок, так, Мамуня, -  
як файно та айфолоно войлять, - ульот!!!

Я закачав хвостатого тямка-мозоля в бранд-спойт,
той-но, з потоком запара, розколов його, водонапор.
запом’явся з огромом, зозла, на двох заломах дав зойк.
Слава героям! Спалах ясно замаявся над прапором,  
над Славком, над Павком, над Фомком, над Ромком. -

О-той, що самовождь? Ззаполов’ялося наокруг його лассо,
благородно та добро, на стьожках розколовся пов’язь. -
Законополож  сам народ, - у сябрів, не толк в крамолах. -
Хайп, як азартно, схопом-скопом, щоб зісподу профортала холка
сивобородька, а яко чесна рожа твоя, то очоль-наш-молот.

2020
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании