укр       рус
Авторов: 412, произведений: 41809, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2019.06.30
Распечатать произведение

Сергей Негода

Бій під Скаженівкою


По усім усюдам – коливається місяць - ніч.
Я скривив кислу міну.  Розгорнув свою карту.
Дивлюсь перешийок річки. Водокачка.
Зняв полуду з очей – на опорному пункті.
У три рази гроза в один грім, – і як лусне!
Хай тобі в біс! - І вкотре, як лупоне!  -  Трісь-трісь!
Осколки пробили помийник, - і вода тече.
Хай йому пек! – На усі сторони- грім! – Отакий!
Дрижаками простір трясе! Я себе отрусив.
Ну, хоч вовком вий! – І гарк-гарк! - Бах-бах!
Гудить у вухах! – Чую, зв'язок. - Піфагор, Піфагор!
На звязку Піфагор! - А де доповідь! -
У носі свербить,  в роті  дере. –
Піфагор! - Так, - на зв’язку! -
Ти, чо, там? - А ні бе, а ні ме! -
У мене тут, у вухах - все гуде!-
Тут є святі, тут ліплять полуторні горшки,
а ми – усі пітні! - Шукай  милостиню. -
Коли наші заспівають коломийок? –
Пиши: 45-67; 89-97; 65-67. - Як прийняв!
Гаразд! До зв'язку!  
І тут одразу одним махом
зносять лівий опорник, -  
Се..-е-не - не...ма-а-а, - а як ще вдихнути? -
оце,- кібець! -  упав, - в очах білий зблиск, -
нічна гроза! – у вухах, - все тіло гуде!
У-у, ледь скорчівсь,  -
я  на самому дні чарівного Донця, -
отака ніч при дні,
отакий увесь час -
наш луганський Донбас.

Підняв голову догори, - маячня і туман, -
одна нога тут, - а друга нога там.
Сіверський Донець повний туману.  –
Ну, сказитися! - Упали  стовпи.
Немає проходу вперед.  –
Лежать голі дроти!
Ні сюди, ні туди. -
Залягай і драглій, - де тут лігвище? –
Накривають свічними  мінами, -
а в очах пече, - не відчуваю рук.
На серці коти шкребуть - де мій  автомат? -
Од,  ці пройдисвіти, - на понтах, -
відпрацьовують перешийок, - водопровід.

Од душі во гніві - ясний екзерсис, -
я – заліг, і торохтить на повну - кулемет,  -
ох, місяць, наче рак, на мілині в оберегах, -
моя зброя зі мною -а карта де? - на місці.  
Я лежу під ловитвою куль, -
не вставай! -  лежи! - нюхай   зілля.
З’їхав з глузду за чорну годину.
Цей любисток  пахучий, -  
у братів-мучителів! –
а які – криваві глисниці.
Де, бінокль, - зараз  побачу,  -
їм цей номер не пройде,  -
як! – ці бісівські  невігласи! –  точні!

Всіх поклали на лопатки - і тиша, -
кукурікають червоні півні, -
Це-ей, - ну-у, почекай, - зараз,
як вріжуть з 152-гармати, -
А-а-а, - встиг роззяв  рота,  –
підніми голову, - у диму водопровід.
Рознесли в пух і прах.
Все мокре! – Все горить!
Розірвані дроти на стовпах.

Віддай їм чорний хліб, -
з луганською землею, з полиню гіркою.
Світять одні ребра будівлі. Бери сало. Поїж. –
Від спасителів спася. Пий  воду, - в ній струм
вітрів з напругою хмільною.
Пий. – Давай, будьмо! –
Хміль з Хмільника! –
Хай би ще отак нахімичать!

Ці колисоньки зранку над нами висять, -
бач, родимі плями плавають на річці, -
бач, які -  прожирені барвами, -
не вставай, - лягай, -  у букети, - почекай, -
так, вони це - для беркутів.  
Оце, бач, зверху справа, -
орли прямовисні - два дрони,
По гарячих слідах сова розправила крила, -
а над ними ще дрон  зависає. –
Не виходь, чекай.

А зліва - живописні краї, -
на заставці Трьохізбенки.
А то там, далі - шлях на порожнє Лопаскіно,
А туди, дорога  на старий Айдар,
Глянь, усей поліг ліс, як порубаний.

Наді мною парять два дрони-соколи, –
отут все отаке, дідівське, -
без докорів, і   без виснаг.
Що й казати, жирні їхні чмелі, -
такі гонористі, - та, чухайте звідси! -
якісь п’яні, - так, наводжу лазером в дрон, - Єс!
І другий - прямо в нутро! - Єсс! - Готово!

Присмак води троглодитний.
А в очах  моїх – одні  вужі –
чорніють червоні зерна. -
У тебе руки не сверблять від мурашок,  -
намасажені  пальці від стрільби печуть,
очиська вирячені, ніс  запирханий.

Там за рікою - ворожбити боїв,  
ми – для них - як мухи в окропі,
пообпечені  вилупні, отут вони, -
ми для них  зовсім невидимі, -
на сльозах  у Донця видно Місяць.  
бач, он, як мак цвіте з сіллю в очах, -
окопалися на околицях  до семи потів,  -
ну, як каже комбат,
держимося, - за землю зубами,
бо отут нам всім бути.

Піт у серці моїм, - уся чорна душа,
- ай, пішла ти в прірву! – рятуйся! -
я втомився страждати  у спеку, -
Вибух! - під три чорти! -
знову вилазити під ниточками розтяжок, -
кругом висять міни – чого доброго! –
які ще пілюлі ковтати, -
може краще сидіти у хліві, -
підрізаю свіжу траву, -
як тут ходить все ходором, -
і по всіх усюдах колючі шпильки,
а ти увесь обвуглений,
як бродяча собака в реп’яхах,
плутаєш номенклатури карти
і плентаєшся в чагарях, як  сухар, -
бач, чорна-пречорна кішка
пробігла повз...

Розігнись, - чуєш, якісь голоси, -
Що там? -  як там спереду?  -
Бачу, якісь  добрі афродитки.
Ти бачиш, он кишить кубло змій, -
біля квіток ненависті з білих очиськ,
ти - на боці нових  зловмисниць.
Таку ненависть у пеклі ще треба знайти.
Отут у них - розведений рай і всюди воля.

А там довкола них – фіговий туман, і флюїди долі,
А нам лише це небо, - для наших дітей – да, цить, -
Знову піднялись беркути, - ой -, тьху, які - комарі!
– хто це лізе? – печенізька змія, - царство небесне.

Голос вітру і дух вогню, - як з віршів натхнення і слави.
Раптом – тиск у вухах,  гучний грім з гармати! – зблиск!
Озлобилась тужна сила вітру, - сирота  пошукає себе.

Ми оглухлі від грому, - оніміли, - і ковтнули трави.
Чо ще перти сюди, показилися від злості, -
шлях підірваний до переправи, - я з пекучими руками
від пречистої весь у землі на собі – і це не назавжди.

Гамселять ці прокляті!!! Лякають зайців!
У степу, - пробігають мурашки,  - а де невиспане щастя.
У відповідь - мовчазна молитва, - там розвідники –
з нашого боку, знову виськає міни і так без   пощади.

А щоб їм продавити усі святині, - за це каміння.
У тебе одна мозолиста рука - на всі триста кіло.
Зависоко нам пекло війни у затоптаному раю Вітчизни.

Схаменись мускулистий, тут при нагоді,
із твоїх  охимерених хистів станеш притчею,
як оцю біль ще  споживають авантюристи,
а їм наш народ платить за кожне лихо,
за те горе, що покладено в труни.
Кар’єристи-сепаратисти, - прикусіть язика! -
оце ваша окровлена оковита!

Розбомбили в аїд водокачку, -
і  пісні – одлягли в усі душі, -
так в ночі згорів степ –
степ у чорній стерні  
а ти в котре лихословив у битві, -
і пошився у дурні – не встиг! -
Хто – відповідав за прив’язку трикутника, -
Я! – в другому секреті, - А що? -
За точну прив’язку,  -  держи кардан! –
Як ти? – Я  розібрався  одразу, -  по карті!-
ну-у, попали ми – ну-у, точняк,  - в самий нуль!

Хай тривогу бажань проспіває мій гай у піснях Донбасу.
По дорозі назад за гонитвою втрат
йду на   страх, йду на біль у семи  мільйонів куль.


*********************************

Пісня ветеранів  8-го полку спецназу.

Так, ми патріоти,
так, ми ветерани,
і ще не таких співали! -
Так, ми бойові майстри в храмі війн, -
а той, хто із наших -  і самий малий, -
нехай підтримає пісню нашу. –
Підтримуйте нас  
світлі хлопці-брати
і милі дівчата-братульки.

Так, ми  виходили з рівноваги,
Так, нас вибивала злість  з колії,
Ми виходили з ладу, і кляли усіх.
Тепер, всім втямки, - ми разом з вами. -   
Ми вірні Вітчизні сини і доньки
в тиші співаємо  славу.
Підтримуйте нас  
світлі хлопці-брати
і милі дівчата-братульки.

Так,  йди, костомахе стара, геть!
Візьми свій ніж і ріж примар.
Ми, це танталові муки війни, ми  - герць.
Ми, збиваємо пиху війні – вщент!
Ми випили гірку чашу – в терці.
І нам вільний час, аби  жити далі.  
Підтримуйте нас  
світлі хлопці-брати
і милі дівчата-братульки.

Так, ми пам’ятаємо братчиків.
Вони, як і всі ми, пройшли крізь війни.
Так, наша,  дванадцята воля  без слів
кричала вперед, зривала усіх на страхи.
Ідіть до нас,  ми беремось за руки,
аби бути разом і  пам’ятати  полеглих.
Підтримуйте нас  
світлі хлопці-брати
і милі дівчата-братульки.


2019
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании