укр       рус
Авторов: 412, произведений: 41888, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2019.06.07
Распечатать произведение

Вікторія Торон

Втрата

(на смерть свого собаки)


Куди поділась та кохана цілість, що дихала, і спрагла, і бажала
собі тепла, і віддано тулилась, у очі мені втішно заглядала?
Розбилась у невидимі бар’єри? Молекулами рвучко розлетілась,
бо ж кажуть, що матерія -- незникна й енергія так само десь витає?
Нащо мені енергія безлика?  Я хочу те знайоме поєднання,
той вигляд, ту приземкуватість, голос, дарунок цілковитої довіри
і голову, що вм’ятину лишала на постілі своїй і спала довго,
похрапуючи, темним сном глибоким  або краєчком ока слідкувала.
Я  в порожнечі марними руками обводжу злегка контури знайомі,
ловлю уявні дихання чи голос, немов знімаю піну із мовчання.
Ріка, що все на світі забирає, без шелесту, затримки і прощання,
тече собі, немов шпаринний протяг чи  хворобливі витоки в продромі.
Кімната – мов задушлива печера, і висять довгі миті–сталактити,
поблискуючи гранями своїми, у кожній грані -- ледь вловимий спогад.
Я натикаюсь майже добровільно на співпадіння, символи і знаки,
усе те безсловесне, що не скаже, лише повторить мовчки запитання.
Куди не йдеш --  невизначений натяк хапаєш у пожадливій увазі,
тому що необіцяність – в усьому, вона всуціль пронизує повітря,
вона – зв’язок живого між собою, і ти летиш за втратою своєю,
і туга розлітається на бризки і хвилею назад не повертає.
                        

2019
© Вікторія Торон
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2019 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании