укр       рус
Авторов: 405, произведений: 38631, mp3: 330  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2017.08.19
Распечатать произведение

Сергей Негода

Розмова зі спостерігачами  ОБСЄ



 

-   Ну,  ви ж знаєте, які зараз війни?
-   У якій скруті  і згину мій край!
-   На сонячному помор’ї, ми живемо  отут.
-   Так  за що отут війна?!
-   Є тут потужні сланці газу і добре вугілля!

-   Гляньте,  які, шалені, дужі соколи.
-   Яструби, ви куди линете?
Це не ваша, це моя усюдисуща земля,
смокче гірку сукровицю
від Сіверського Дінця до помор’я!
-   Тут скупі вужі на чисто
вибили залізну природу
золотого степу.

Зник боривітер і погас на сонці огар.
Гей, безжурні вухаті сичі,
вилітайте з байрачних лісів!
Ви куди поникли по ночі?
Повзривались всі дубла на згарі.
Тхори шукають волю в колючках.
Тут висохли реп’яхи й черв’яки.
Он, заблудлі гадюки  зі Зміїної  річки
загорають на териконах.
А з тієї сторони закривавлені вишиванки
лопотять на збитих акаціях, на глодах.
Старі вужі живуть в тернових кущах .
У чагарниках засіли фазани. Пильнуйте!
Он, дибає по степу один мертвий сонях
без догляду, осліп, заслаб, зневірився.

Зворухнись, легкий  вітре! Знову грохот!
Басаман-ураган вже градом посипав!
Окинув   кровопивицю на моїх черепах!
Канюки з посмітюхами в заплавних луках.
Мій ліс-цей-окрай щоночі в огні від гранат.
Бач, свіжий коструб  саудівського журавля!
А зранку заплава повна донкіхотів на танках.
Після них ондатри озирають нульові  позиції  фронту.

Соловеї,  ви куди зірвались?
Ви ще не співали після ганьби?
Пробудіться звуко-співом степів.
Усіх ваших журавлів забрали на війну.
Тут  свірчать лише кулі гострі і грізні.  
Над головою  дзижчать міни з фор-постів!
Усім смертям на зло – навіть лебеді у рясті.
Журавлі там без нас!
А без вас не пробудиться тут життя.
Ворон  не зважиться кликати
весну на об’їздах.
Білі лелеки, не буде без вас
білих  ясел в степах
і золотої молотьби.

Метелики, мої, ви куди?
Помахали  з рідного  краю!
Полетіли  на захід за кургани.
Полетіли подалі від  децибелів  
завзятих  громів з-за Айдару,
від войовничих гроз з Деркула,
від винахідливих смерчів з Красної
від кмітливих дронів з Луганки.

Як змарнували вороги  мій край!
Загубили добробут тих,
хто сподівався на мир у Боброво,
хто боровся за  землю під Трьохізбенкою,
хто втомився  виживати в Золотому
на Батьківщині  на чужі забаганки  
та жадібні копійки.

Черепахи та бабки  ви куди пощезали?
невже запропали на Сході?
Услід за великими мільйонами
творчих переконаних відважних
у свободі  тих  хто віддав звитягу
відчуженій  Батьківщині і власну славу.
Змарнував в рекетирах здичавілих псів
у полях грабуючи хліб луганчан,
а ще всіявши борщовиком поля взірцеві.

Кажане,  ти  під звук  пергача
летиш через лінію фронту!
Бачиш  як косичиною вийшли
з покараних міст медики та учителі.
Як божеволіють   старі з горя-нещастя.
Щоночі банди  нахаб  обкрадають мій край.
Старий Люд на кургані  плаче на Покрову!
На Покрову третій рік бомблять мій байрак!
І патрають хати безкарні рейдери
охоронних відомств.

Бобри,  шусть-гряк-гульк! Гуска з гусятами.
Видри, ви куди зірвались?
Геть став мертвий дінець! Без лелек і лебедів.
Владні куратори  взяли   наших коней.
З полину - на війну з окупантами  Дону!
За цих коней олігархи  давали
сотню столичних квартир
та обмінювали  тисячу рабів
на моє вільне життя в степу.
У переможців кастингу
усіх цих негідників
тільки війна,   хоча вартість її дурна  -  
до корита і красти в людей добро,
у батьків, у  дітей, -
яка радість, таке і здоров’я.
Ну, ви ж знаєте  в якій країні ми живемо!
Не за себе страшно. За Україну.

2017
© Сергей Негода
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2017 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании