Прокляті злії москалі
Шматок країни захопили
Тихесенько, без гаму й пилу,
«Людців ввічливих» - вбивців рій,
Дзижчить тепер в землі моїй.

О Господи, були б то бджоли,
Я б їх як браття, привітав,
Нагодував, домівку дав,
Щоб день якийсь перепочили,
А потім далі полетіли.

Та то були не бджоли – трутні,
Великі, сильні , злі, могутні,
І кількістю як сарана…
Так почалася ця війна
З наказу головного - Путня.

Та Бог не дав їм довго жити,
Хто не втече, той буде вбитий,
В святій українській землі.
І вмре від страху у Кремлі
Їх отаман, що кров’ю ситий…