***
Вогнів за Дніпром ворожіння
Вражає нічну каламуть.
Ворушиться мла на крижині,
Не може спокійно заснуть.

Ворушиться мла ворохобно,
І враження в мене таке,
Неначе нам щось та пороблено,
Що й темряві людство бридке.

Бридкі ми отій яворині,
Що будимо сміхом зі сну.
Якби ж то інстинкти тваринні
Не варварську мали ціну!

Якби ж то побожно, побіжно
Оманами люд не п’янів,
Й на камені нашім наріжнім
Зростало щось, крім бур’янів!