Куди ідеш, мій рідний світе,
Забувши про людські шляхи?
Куди ведуть нас неофіти,
Безбожні, жадібні, лихі?
Де ті святі і світлі цілі,
Яких ми прагнули колись?
Ну, подивись же, Боже милий,
До чого вже ми дожились!
Брехня з ворожістю гуляють,
Заполонивши все буття.
З душі і розуму стирають
Ознаки людського життя!
Усі надії, сподівання
Пішли невідомо куди.
Залишилось лише чекання
Розрухи, напасті, біди...
Зміни стежки ти ці ворожі,
Мій світе, на щасливий шлях!
Ти можеш, ти ще поки можеш!
Іще усе в твоїх руках...
Ти можеш, світе, добре знаєм,
Змінити все, аби людьми
Гордилися і рідним краєм,
Бо ти є, світе, власне, МИ!