Безлюдно. Некому шепнуть «прости».
Бег – накрест ветру из десятком вёдер –
Под сенью башен. Чтоб душе расти!
Мой променад – к себе: вчера, сегодня…

Пни тополей разбужены весной.
Всё горше плачут ивы, всё безсильней…
Бегу я, в кулаке затиснув «Ой…»
А ночь –
              молчания звезду –
                                             на крылья…



2011


Безлюддя

Безлюддя. Нікому шепнуть „прости”.            
Біг – навхрест вітру із десятком цебер –      
Повз тіні веж...                                                
                      Біг – щоб душі рости!                
Мій променад – від себе і до себе.

З пеньків раїн зростають пагінці.                  
Старезним вербам плакати несила.            
Біжу, затисши зойк у кулаці...                      
А ніч –
               мовчання зірочку –
                                               на крила...  


2006