Юні пальми
жовтіють на око і незглибний сказивсь океан;
Ба однісінька
хвиля, одненька заливає тужливу у дзбан.
Ваготію у пазусі
Бога і вироджуюсь в стиглий ренклод –
Пролітають між
пальців хамсини – безбілетників кількасот.

За пісками піски,
за роками – обмаль туги між ново-старим;
Відцвіло
жовтооччя, як пальми, і біліє шкарублість на нім.
Ба на сході по
полудню сивим океан обмива береги –
Вутлі руки без
мене корінням уросли в запустельні мохи.